|
14.06.2007, Украина, Черновцы, по информации "МБ" Молодой Букавинец
 Наші гандболістки залишили за бортом Чемпіонату світу тріумфаторок трьох Олімпіад – датчанок
Найбільшою несподіванкою стадії плей-оф відбору до жіночого
Чемпіонату світу з гандболу стала поразка триразових олімпійських чемпіонок датчанок, яких збірна України змусила розпрощатися з мрією про виступ на Олімпіаді у Пекіні. За сумою двох матчів, як ми вже повідомляли, наші співвітчизниці виграли у грізних суперниць 4 м’ячі – 30:30 у гостях та 28:24 вдома.
Хотинчанка Тетяна Шинкаренко, яка набирає форму після народження первістка, хоч і не брала участі в іграх проти Данії, до цього успіху таки долучилася – дала можливість подругам за збірною напередодні матчу-відповіді «на фарт» побавитися з піврічним Сашком.
Враженнями від знакової перемоги над Данією та іншими новинами з кар’єри та життя поза спортом Тетяна поділилася в ексклюзивному інтерв’ю «МБ».
– Жереб виявився не просто сліпим, а жорстоким, звівши в одній парі чемпіонів та бронзових призерів Афін-2004…
– Звісно, результати жеребкування нас не втішили. Хоча не думаю, що датчанки зраділи такому жеребу. Коли я побачила підготовчі матчі Данії проти Швеції, Норвегії, Голландії, зробила для себе висновок, що це вже зовсім не та збірна. Багато молодих дівчат, помітно було, що команда «сирувата». Тоді й промайнула думка, що ми, попри гучні титули суперниць, маємо, мабуть, більше шансів виграти.
– На вашому персональному сайті було написано, що чоловік і син вже придбали квитки на матч у Запоріжжі.
– Це так напівжартома ми з чоловіком Сергієм повідомили, що будемо на грі всією сім’єю. Насправді всі квитки на матч викупив «Мотор-Січ», і вхід був безкоштовним. Такого аншлагу у нас я ще не бачила. Вболівальники всю гру вигукували «Україна! Україна!». І це, гадаю, теж допомогло нашим дівчатам. Команда у нас непогана. Всі грали одна за одну. Видно було, що наші більше прагнули перемогти. Все було супер! Ратнер завжди робить неможливе.
– Сашка галас у залі не налякав?
– Він зробив свою справу і спав собі. Напередодні ходили із синочком на Хортицю до подруг за збірною – дівчата всі люблять маленьких діток, побавилися з ним. Можливо, це теж позитивно вплинуло на їхній настрій. А, може, Сашко у нас такий фартовий. Доведеться тепер на Чемпіонат світу із собою брати (сміється – авт.).
– Як ви почуваєтеся в ролі мами?
– Тепер у мене ще менше часу стало. Якби мами поруч не було, не знаю, як би впоралася: то памперси, то готувати, то годувати, то гуляти. Не можу сказати, що дуже важко, ці клопоти для мене радісні. Я вже хотіла знову в декрет піти. Але мама переконала, що не варто поспішати.
– До тренувань коли повернулися?
– Коли Сашкові виповнилося 8 тижнів.
– Так рано?
– Ще й вислухала від менеджера купу претензій – мовляв, треба було на тренування йти за два тижні після народження. Спершу важкувато було, все боліло. Чоловік ходив на курси, тож я брала коляску і з малюком – до залу. Застудила Сашка – мали бронхіт. Слава Богу, одужав. Потім до нас приїхала мама і стало легше. Набирала форму. Після народження мала 10 зайвих кілограмів, а вже у лютому залишилося чотири.
– А що за чутки ширяться про непорозуміння між вами та керівництвом «Хіпо-Банка», капітаном якого ви були до пологів?
– У мене 30 червня закінчується контракт. Коли після поновлення тренувань я запитала, чи будуть зі мною продовжувати контракт, мені сказали: «Потренуйся ще, потім видно буде». Через тиждень – така ж відповідь. Після заключного мачту, 5 травня, керівники клубу вручали квіти дівчатам, які покидають команду. Абсолютно несподівано вручили і мені. Я була шокована. Я підійшла до нашого менеджера Гуннара і запитала: «Як ви могли зі мною так вчинити? Можна сказати, залишили з дитиною на вулиці». Він відповів: «Вибач, ти добрий гравець, колишній капітан, але у нас грошей на додаткові контракти немає». Тож тепер ми живемо на гроші Сашка (сміється – авт.). Я офіційно в декретній відпустці в Австрії – отримую допомогу.
– І що далі?
– Наразі вивчаю пропозиції від клубів з Франції, Іспанії, Німеччини. Напевно, найбільше підійшов би якийсь німецький варіант – мовних проблем не було б.
– До Хотина встигла заскочити?
– Звісно, погостювали трохи у бабусі. З тренером Федором Литвинюком зустрілися. Він весь у клопотах – сина одружує. Хотин трішки змінюється – стає чистішим, новий пам’ятник, супермаркет з’явилися. Одне слово – готовий приймати туристів (сміється – авт.).
Григорій ПАСАТ
|
